понеділок, 18 квітня 2016 р.

Веб-сторінка

Веб-сторінка (англ. Web-page) — інформаційний ресурс доступний в мережі World Wide Web (Всесвітня павутина), який можна переглянути у веб-браузері. Зазвичай, інформація веб-сторінки записана в форматі HTMLXHTML, або рідше Wml (для wap-сторінок).

Використання веб-сторінок

Веб-сторінки можуть об'єднуватися в сайти за допомогою гіпертексту з навігаційними гіперпосиланнями на інші сторінки. Процес створення веб-сторінки називається версткою.
Веб-сторінки можуть зберігатись на локальному комп'ютері або отримуватись із віддаленого веб-сервера. Веб-сервер може накладати обмеження на доступ до веб-сторінок, наприклад, дозволяти перегляд лише з локальної мережі (інтранет), або відкривати доступ до сторінок в мережі Інтернет. Запити на отримання та передача веб-сторінок з веб-серверів відбувається за протоколом HTTP.
Веб-сторінки можуть складатись із статичних текстових файлів, що зберігаються у файловій системі веб-сервера (статичні веб-сторінки), або веб-сервер може створювати сторінки за запитом браузера (динамічні веб-сторінки). Застосування сценаріїв на стороні клієнта після завершення завантаження сторінки може прискорювати роботу користувача з нею.
http://dernvk2.ucoz.ru/

Технологія OLE – технологія вставлення об’єктів різних типів в документи інших типів

Технологія OLE передбачає два способи вставлення об’єктів:
· вбудовування об’єкта - забезпечує вставлення в документ-приймач копії об’єкта з автоматичним встановлення зв’язку з програмою-джерелом, але зв’язок з документом-джерелом втрачається. У такий спосіб ніякі зміни оригінального об’єкта не впливають на вигляд його копії у складеному документі, але для опрацювання вставленого об’єкта можна користуватися не тільки засобами програми-приймача, а й засобами програми-джерела.
· зв’язування об’єкта – в документ-приймач вставляється не сам об’єкт, а тільки посилання на нього у вигляді образу цього об’єкта з автоматичним встановленням зв’язку і з документом-джерелом, і з програмою-джереломПри такому способі будь-які зміни об’єкта у документі-джерелі призводять до автоматичної зміни образа об’єкта в документі-приймачі. Для опрацювання об’єкта можна використовувати засоби програми-джерела.
При перегляді та друкуванні складеного документа відрізнити, у який спосіб вставлено об’єкти в документ, практично неможливо (крім вставленні у вигляді значка). Спосіб вставлення впливає тільки на спосіб редагування вставлених об’єктів (пояснено вище) та на розмір складеного документа. Так як вбудовані об’єкти розташовується усередині документа-приймача, то розмір файлу складеного документа зростає за рахунок розміру цих об'єктів. При зв’язуванні об'єктів розмір складеного документа практично не збільшується, оскільки в документ вставляється не сам об’єкт, а посилання на нього, яке займає дуже мало місця.
Технологію OLE у повному обсязі підтримують не всі прикладні програми. Деякі з них можна використовувати тільки як приймач, інші – тільки як джерело, але є й ті, що можуть виступати в обох ролях. Наприклад, прикладні програми комплекту Microsoft Office 2007повністю забезпечують роботу за технологією OLE, а графічний редактор Paint можна використовувати за цією технологією тільки як джерело об’єктів.
Вбудовування та зв’язування об’єктівв програмах Microsoft Office 2007
Вбудовування або зв’язування об’єкта в програмах Microsoft Office 2007з відкритого документа-джерела здійснюється через Буфер обміну командою Спеціальне вставлення і виконується за наступним алгоритмом:
1. Виділити у документі-джерелі об’єкт (фрагмент документа), який вставляється, і виконати Основне Þ Буфер обміну Þ Копіювати.
2. Розмістити курсор у потрібному місці документа-приймача і виконати Основне Þ Буфер обміну Þ Вставити Þ Спеціальне вставлення.
3. Вказати у діалоговому вікні Спеціальне вставлення спосіб вставлення об’єкта, вибравши потрібний перемикач:
· для вбудовування – перемикач Вставити (рис. 4.52);
· для зв’язування – перемикач Зв’язати (рис. 4.53).
4. Вибрати у списку Як тип об’єкту, у форматі якого об’єкт-копія буде вставлено в документ-приймач.
Залежно від обраного типу у подальшому користувачу будуть надаватися відповідні засоби опрацювання об’єкту-копії. Набір можливих варіантів для вибору залежить від типу об’єкту-оригіналу. Для вставлення об’єкта з тими ж властивостями, які він має в документі-джерелі, рекомендується вибирати тип Об’єкт.
5. Вибрати спосіб відображення об’єкта-копії у документі-приймачі, встановивши при необхідності позначку прапорцяУ вигляді значка:
· позначка прапорця не встановлена – об’єкт вставляється у такому ж вигляді, як і в документі-джерелі.
· позначка прапорця встановлена – у документ замість об’єкта вставляється значок даного типу об’єкта (його можна змінити, вибравши кнопку Змінити піктограму), який є посиланням на оригінальний об’єкт. Для відкриття об’єкту-оригіналу потрібно буде двічі клацнути на вставленому значку.
6. Вибрати кнопку ОК.

Рис. 4.52. Вікно Спеціальне вставлення для вбудовування об’єкта з відкритого документа
Рис. 4.53. Вікно Спеціальне вставлення для зв’язування об’єкта з відкритого документа

Використовуючи зв’язування об’єктів, слід пам’ятати:
· програма, яка була використана для створення об’єкта-оригінала, повинна бути обов’язково встановлена на тому комп’ютері, де відбувається перегляд і опрацювання складеного документа;
· файли документу-джерела і документу-приймача потрібно заздалегідь зберегти;
· при зміненні місця збереження складеного документа або документів-джерел може відбутися розрив (втрата) зв’язків і тоді у складеному документі вставлені об’єкти не будуть відображатися.
Програма (документ, файл), з якої проводиться вставлення фрагмента у складений документ, називається джерелом, а програма (документ, файл), куди вставляються об’єкти з інших джерел, – приймачем.

Складений документ

Складений документ являє собою об'єднання інформацій двох докумен­тів: основного документа й джерела. Основний документ, містить постійну ін­формацію, документ джерела змінну інформацію.
Змінна інформація джерела може бути використана частково. Це дозволяє підготувати велику кількість однотипних документів, що розрізняються окре­мими текстовими фрагментами, при мінімальних трудовитратах.
В якості основного документа можуть бути наступні документи: звичай­ний документ Word, листи, електронні листи, конверт із реквізитами відправ­ника й одержувача, наклейки, каталог (систематичний перелік предме­тів, спи­сок предметів складений у порядку, що полегшує їхнє знаходження).

понеділок, 11 квітня 2016 р.

Класифікація блогів:
  • За автором (авторами):
    • Особистий (авторський, персональний) блог — ведеться однією особою (як правило – його власником);
    • «Примарний» блог — ведеться від імені чужої особи невизначеною персоною;
    • Колективний або соціальний блог — ведеться групою осіб за правилами, які визначає власник;
    • Корпоративний блог — ведеться усіма співробітниками однієї організації;
  • За наявністю мультимедіа:
    • Текстовий блог — блог, основним змістом якого є тексти;
    • Фотоблог — блог, основним змістом якого є фотографії;
    • Музичний блог — блог, основним змістом якого є музичні файли;
    • Подкаст і блогкастинг — блог, основний зміст якого надиктовується та викладається у вигляді MP3-файлів;
    • Відеоблог — блог, основним змістом якого є відеофайли;
  • За особливостями змісту:
    • Контентний блог — блог, який публікує первісний авторський текст;
    • Мікроблог - блог, дописами в якому є короткі щоденні новини з власного життя користувачів 
    • Мониторінговий блог — блог, основним змістом якого є відкоментовані посилання на інші сайти чи блоги;
    • Цитатний блог — блог, основним змістом якого є цитати з інших блогів;
    • Сплог — спам-блог;
Розрізняють вісім функцій блогів:
  • комунікативна функція 
  • функція самопрезентації 
  • функція розваги 
  • Функція згуртування та утримання соціальних зв'язків 
  • функція мемуарів 
  • функція саморозвитку, або рефлексії 
  • психотерапевтична функція 
  • просування товарів і послуг



https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjguzNHJWxUOuSBzHhlofE6LmGLilwORWzbTrcW74Ldm4pkvmbr441TYEdv_G8Yl51DoAnqpuEAvHaIOxqRREOXRzfaOsjvy-jxXwI6vs1JAjbZkf6uWpfj8HAIxTXW2jbRu4MzpAUV99_j/s1600/Blogger_com_id_41a44c241fc01.jpg

Блогінг як захоплення

Через цю стадію я пройшов дуже швидко – хоча до сих пір вона частково проявляється у моїй діяльності. Чистому “захопленню” зазвичай притаманна безцільність, чи, точніше кажучи – відсутність розуміння цілей (і не бажання ними “заморочуватися”). У мене був такий “безцільний” блог на ЖЖ, який я вів виключно для задоволення. Його майже ніхто не читав, але навіть кількох десятків друзів вистачало для того, щоб продовжувати там щось писати.
Мій особистий блог, став своєрідним продовженням блога на LiveJournal. Якщо можна так висловитися – це найбільш безцільний із трьох блогів, яким я продовжую приділяти час. Втім навіть він – це вже не просто захоплення, а радше намагання структурувати свої інтереси та отримати зворотній зв’язок від спільноти.
Чесно кажучи, я вважаю, що неможливо вести блог, якщо хоча б частково не захоплюватися ним і не отримувати кайфу від самого процесу викладення думок “на папері”, публікації статей та спілкування зі спільнотою. Більшість людей, до речі, все життя вважають блоги не більш, ніж захопленням, і при цьому отримують задоволення від їх розвитку та підтримки.

Блогінг як самоціль

Іноді автори персональних блогів починають розуміти, що на хобі можна заробляти, і перетворюють свої щоденники на джерело прибутку. Результатом поєднання захоплення та монетизації зазвичай виходять доволі якісні тематичні ресурси.
Набагато гірше, якщо автор переходить до монетизації не маючи первинного захоплення блогами (тобто переступаючи через першу стадію). Наприклад, автор прочитав статтю про заробіток в інтернеті, в якій розповідається, скільки можна заробити на веденні блога – і ось він уже створює власний проект з метою подальшої монетизації. Щось хороше з цього виходить вкрай рідко.
В моєму випадку захоплення блогами та думки про можливий прибуток вилилися у створення “Української блогосфери”. Хоча навіть в цьому проекті бажання займатися улюбленою справою превалювало над бажанням отримувати гроші. І я дуже радий, що одразу обрав правильний підхід, бо, оглядаючись назад, бачу, що якби поставив гроші самоціллю – заробив би набагато менше і зрештою закинув би цю невдячну справу.
Цей етап називається “блогінг як самоціль” тому, що для успішної монетизації вам дійсно потрібно найбільше уваги приділяти блогу (навіть якщо для цього доводиться жертвувати чимось іншим). При такому підході блог опиняється в “центрі всесвіту”, а все інше обертається навколо нього. Ви підлаштовуєтесь під найбільш ефективні моделі розвитку блога, навіть якщо вам вони не надто імпонують. Ви намагаєтесь писати популярні статті, навіть якщо це не зовсім ваш стиль. Traffic is a king! Клієнт завжди правий!

Блогінг як інструмент

Я щасливий, що дедалі більше наближаюся до розуміння та концептуального ставлення до блога, як до інструмента. Адже це, мабуть, єдиний спосіб отримувати завдяки блогові доволі значний прибуток, не “возносячи” при цьому сам блог до рангу “божества”.
При такому сприйнятті ваш проект стає інструментом, завдяки якому ви просуваєте свій інший продукт, але головне – свій бренд. Ви формуєте спільноту і водночас позиціонуєте себе як експерта в обраній сфері. І найголовніше – прямого прибутку ніхто не відміняв. Адже текстова та банерна реклама, розміщена на блозі, продовжуватиме приносити якісь гроші. Просто вам більше не обов’язково витрачати весь свій час та зусилля, щоб максимізувати кількість цієї реклами.
Блог про Flash та ActionScript – це реалізація мого інструментального розуміння блога. Рекламу з нього я поки-що не продаю. Зате він допомагає мені розвиватися і дуже швидко навчатися програмуванню та розробці у середовищі Флеш. Найближчим часом (сподіваюся, до кінця квітня) я закінчу свій перший досить об’ємний ігровий проект.
А що блогінг для вас?